Хлопчик каже, що його батько – Герой. А коли проситься до нього на небо, мама розповідає синові, що тато живе у його маленькому серденьку і передає подарунки, які вона приносить. Так дитина відчуває батькову любов.

Військовий Ілля Кучурян був відважним, мав сміливу вдачу та особливу любов до сина. Він виріс у селі Горбова. Подорослішавши, підписав контракт із Збройними силами України. Був учасником антитерористичної операції на Донбасі. Коли почалася повномасштабна війна, Ілля разом із дружиною та сином мешкали у Миколаєві. Два тижні родина провела у підвалах та укриттях, а потім вирішили їхати на Буковину.

Залишивши сім’ю у рідному селі, Ілля долучився до лав 107-ї окремої бригади територіальної оборони (92-й батальйон). Був старшим сапером саперно-інженерного взводу. Разом із побратимами виконував завдання на Харківщині, потім у Донецькій області. Влітку 2024-го воював з російськими окупантами на Півночі. Ілля неодноразово вражав своєю безстрашністю на фронті, завжди йшов туди, де найнебезпечніше, бо хвилювався за побратимів. Брав у полон ворогів, щоб Україна могла повернути якомога більше своїх.

Війна не пробачила йому цієї сміливості. 11 серпня буковинець загинув, підірвавшись на російській міні.

Сьогодні – той день, який Ілля мав би відзначати разом з усім українським військом. День рішучих і вольових, сильних і незламних, тих, хто бореться за рідну країну та її людей. День Захисників і Захисниць, завдяки яким живемо й віримо у майбутнє.

Дякую Вам, наші оборонці, за Україну! Усім, хто нині зі зброєю у руках, якнайшвидшого повернення додому живими й неушкодженими!

Дорогі родини воїнів, які захищають нас із неба, ви не самі. Світлу пам’ять про Героїв берегтимуть майбутні покоління, за чию свободу вони віддали життя.