Обласна рада 
Діяльність
Пресі
Публічна інформація
Медіатека
Контакти
А-
А+
Чернівецька
обласна рада
Пошук
Відміна
Пошук
Громадянам
Пообіцяв бабусі, що звільнить її.
Чернівчанин Максим не мав досвіду військової служби, проте після повномасштабного вторгнення став до лав Збройних сил України. Каже, всидіти вдома було важко. Вже у перші дні росіяни окупували частину Чернігівської області. Родичі Максима переховувалися по підвалах, телефонували і розповідали про жахи. Тож він заприсягся бабусі, що піде воювати та визволить її від загарбників. Історію захисника розповідає Чернівецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
«Мені випало служити в славнозвісній «вісімдесятці» (80 окрема десантно-штурмова бригада, – ред.), яка вже встигла прославитися успішними боями. Готували нас дуже добре. Вивчив три види техніки: БТР-80, австралійський Bushmaster, американський Stryker. Інструкторами були молоді, але дуже професійні сержанти, які мали досвід сучасної війни», – ділиться Максим.
Військовий розповідає, що йому також пощастило з побратимами. І що завдяки підготовці та злагодженості хлопці з Буковини, з якими вирушив на підготовку і починав службу в одній роті, досі живі.
«Welcome to hell» – фраза на татуюванні, яке зробив на згадку про Запоріжжя. Каже, саме з пеклом можна порівняти, те, що там відбувалось.
«Інакше це не назвеш, бо досвід боїв на Запоріжжі був досить страшний. Вибухи на хвилину важко було порахувати. За першу ж добу там взвод постраждав. Але наші хлопці билися як справжні герої. А взагалі, доводилося виконувати не лише обов’язки навідника екіпажу бойової машини, але й інші. Часто евакуювати поранених, іноді нести по сім кілометрів сірою зоною. Техніка не всюди могла під’їхати», – каже захисник.
Далі був Покровський напрямок, згодом Курська операція.
«Контузії не рахував – кололи, відійшов, і далі. А на легкі травми не звертав уваги. Не вистачало людей щоб лишати позицію і лікуватися. Нам часом казали «скоро будуть люди, буде легше» або «будуть люди і підеш у відпустку». А їх все нема і в тебе лише бойові і бойові… А роками ті, хто міг допомогти, просто мирно спали вдома», – пригадує Максим.
Після наслідків контузій, набутих на війні хвороб, захисник продовжує службу в групі цивільно-військового співробітництва Чернівецького територіального центру комплектування. Каже, робить важливу справу, бо допомагає родинам полеглих воїнів, полонених і безвісти зниклих.
«Досі на знеболювальних. Але, коли стане краще, хотів би продовжити службу інструктором десь в навчальному центрі. Тільки через те, що багато чому можу навчити інших: і штурмовим діям, і роботі з технікою, і наданні домедичної допомоги. Вчити – щоб могли зберегти життя під час бойових дій», – розповів військовий.
«За що пішов воювати? – додає Максим. – За дітей, які вже не досягнуть повноліття, за материнські сльози… За Незалежність, за майбутнє, якого нас намагаються позбавити».
Дякуємо, воїне, за мужність і відвагу. Пишаємося!
Інші новини
Читайте новини де вам зручно
Медіатека
- Всі
- Відео матеріали
- Фото галерея
