Він був справжнім, щирим, відданим своїй справі. Відкритий до знань, ніколи не переставав учитися новому. Рідні розповідають, що Андрій Луканюк був добрим, чуйним, надзвичайно любив сім’ю. Побратими згадують його як вимогливого і справедливого офіцера. Він вів своїх бійців уперед і йшов із ними туди, де було найважче. На жаль, війна обірвала життя захисника у 34.

Народився Андрій Валерійович Луканюк 8 грудня 1988 року в селі Годи-Добровідка Коломийського району Івано-Франківської області. Навчався у місцевій школі, яку закінчив на «відмінно», а також у Коломийській художній школі. Мав хист до малювання. У його альбомі часто можна було побачити літаки – уже з дитинства Андрій мріяв про військову авіацію. Та спершу опанував цивільний фах інженера комп’ютерних систем, а згодом і бухгалтера-економіста у Коледжі електронних приладів Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Опісля відслужив у армії рік за контрактом. Далі було навчання у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на факультеті аеромобільних військ.

Після закінчення академії рік служив у 80-й десантно-штурмовій бригаді у Львові. 2013 року офіцера перевели у Чернівці, де він брав активну участь у формуванні 3-ї батальйонно-тактичної групи «вісімдесятки». Виконував завдання на посаді командира роти. Пройшов бої за Луганський аеропорт, Дебальцеве, Красногорівку, Широкине. Мав позивний Борзий. Його неодноразово відзначало командування, зокрема, медаллю «За військову службу Україні» та орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

У 2021 році Андрій Луканюк здобув іще одну освіту – закінчив магістратуру за спеціальністю «соціальна робота» у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича.
У 2022 році, вже будучи майором, очолив аеромобільний батальйон 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Сам намалював шеврон для свого підрозділу та дав йому назву Legion.
«Він був створений для армії, для боротьби. Провів на війні дев’ять років майже безперервно. Розумів, що та як робить, керував великим організмом, багатьма людьми. І беріг цих людей», – розповів побратим захисника Роман Гасько.

Професіоналізм, витримка людяність. Саме такі риси Андрія Луканюка виділяють ті, кому доводилося з ним служити. Він був командиром, котрий справді вів людей за собою, а не просто віддавав накази. Загинув воїн 6 березня 2023 року в населеному пункті Часів Яр Бахмутського району Донецької області.

Поховали Героя на Центральному цвинтарі Чернівців. У нього залишилися батьки, дружина та троє маленьких дітей. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня. Вулицю Кіндрата Рилєєва у Чернівцях перейменували на честь Андрія Луканюка. Також у рідному селі його іменем назвали вулицю, на якій живуть батьки, а на школі, що її закінчив воїн, встановлено меморіальну дошку.