Сьогодні вона здобуває освіту в одному із вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України.

Напередодні Міжнародного жіночого дня Олександра розповіла про свій досвід навчання у військовому виші та мотивацію зробити такий вибір.

«Наразі я навчаюсь на факультеті морально-психологічного забезпечення.

Чи складно тут? Авжеж. На мою думку, немає спеціальності, на якій було б легко навчатися.

Звісно, тут є свої особливості, що вимагають високої дисципліни, фізичної витривалості та психологічної стійкості.

За пів року навчання я зрозуміла: жінки можуть бути такими ж корисними в армії, як і чоловіки.

Сучасні Збройні Сили розвиваються, і війна — це не лише фізичний конфлікт, а й поєднання тактики, технологій, аналітичного мислення, командної взаємодії та емоційної стійкості. У цих аспектах жінки можуть бути не менш ефективними військовими, а в певних сферах навіть мати перевагу.

Склавши присягу та отримавши зброю, я остаточно переконалася, що обрала правильний шлях. Навчання в академії цікаве, але непросте. Щодня відкриваєш для себе щось нове, справді важливе для подальшого розвитку у військовій сфері. Це відпрацювання схем і карт, стрільби з різних видів зброї, заняття в полі вдень і вночі, виживання в лісі, робота із засобами зв’язку.

Звісно, така діяльність підходить не всім. Доводиться залишати дім, рідних, вчитися бути відповідальним і самостійним. Але не варто засмучуватися — академія стає другим домом. Нові знайомства, досягнення, успіхи — це можливість відкрити в собі якості, про які раніше навіть не підозрював.

Військове середовище загартовує характер, розвиває комунікаційні навички та вміння працювати в команді — риси, які цінуються в будь-якій сфері. Крім того, військова освіта відкриває нові горизонти. Це знайомства з людьми, які поділяють ті самі цінності, міжнародний досвід під час навчань, а також відчуття справжнього братерства. Тут формуються зв’язки, що тривають усе життя.

Я не шкодую про свій вибір. Він не був легким, але я знала, що змінить мене, загартує характер і зробить сильнішою. Військова служба — це не просто професія, а спосіб життя, що вимагає відданості, дисципліни та стійкості. Водночас вона приносить і неперевершене відчуття гордості — за себе, за свою команду, за свою країну.

Я навчилася долати труднощі, ухвалювати швидкі рішення у складних ситуаціях. У військовій справі немає місця сумнівам чи страху — є лише усвідомлення відповідальності та обов’язку. І це робить мене сильнішою щодня.

Цей шлях подарував мені справжніх друзів, на яких можна покластися в будь-який момент. Це люди, які розуміють тебе без слів, з якими разом проходиш і труднощі, і перемоги.

Так, були моменти втоми, сумнівів, важких випробувань. Але щоразу, коли озираюся назад, розумію: усе це було варте зусиль. Бо зараз я — людина, яка не боїться викликів, знає, чого хоче, і впевнено йде вперед.

Цей шлях — це більше, ніж кар’єра. Це честь, гордість і віра в те, що моя робота має значення.»

Група комунікацій Чернівецького обласного ТЦК та СП